Тезки

Ашок та Ашима, молода пара з Індії, починають нове життя у Нью-Йорку. Їхній син, названий Гоголем на честь улюбленого письменника батька, народжується вже на американській землі. Ім’я стає прокляттям: хлопець відчуває себе чужим серед однолітків і, дорослішаючи, змінює його на «Нік», намагаючись стерти сліди свого походження. Для батьків же це ім’я — міст між двома світами, де трагедія минулого переплелася з надіями на майбутнє. Гоголь, впевнений, що його ідентичність — це Америка, уникає всього, що пов’язане з Бенгалією. Але поїздка до Індії розкриває йому світ, який він ніколи не розумів: запахи спецій, кольори сарі, мовчазні погляди родичів. Повернувшись, він зустрічає Максин — дівчину, чия сім’я приймає його без умов, на відміну від власних батьків. Та коли Ашок раптово помирає, Гоголь поринає в спогади: вечірні розмови про Гоголя, якого батько читав після страшної аварії, тиші, що крила біль неможливості повернутися. Смерть Ашока стає розділовою крапкою. Гоголь кидає Максин, одружується з Мушумі — бенгалкою, яка, як здається, зрозуміє його коріння. Але шлюб розпадається, наче дзеркало, що відбиває його власну роздвоєність. Знайшовши книгу, подарувану батьком, він нарешті читає її. Слова Гоголя стають ключем до власного імені, яке він колись ненавидів. Ашима, втративши чоловіка, вирішує повернутися до Калькутти. Гоголь залишається — вже не бігти від себе, а знайти свій шлях між двома берегами.