Вага води

Дві епохи, дві трагедії, пов’язані кривавою ниткою таємниці. 1873 рік: на безлюдному острові Смутті-Нос норвежка Марен свідчить проти Луї Вагнера, звинуваченого у вбивстві її сестри. Її розповідь — про приховані пристрасті, шлюб без кохання та злочин, що став кульмінацією внутрішніх бурь. Століттям пізніше фотожурналістка Жан приїжджає на цей самий острів з чоловіком Томасом, його братом Річем та дівчиною Адалін. Вона шукає сліди минулого, але знаходить більше: архівні документи, що деталізують події того року, паралельно віддзеркалюючи її власне життя. Сучасність і минуле зшиваються, як сторінки кримінального досьє. Жан, захоплена розслідуванням, починає бачити схожість між долями жертв XIX століття та своїми стосунками. Томас, поет, зачарований Адалін, — його погляди говорять про більше, ніж братську близькість. Ревнощі Жан перетворюються на нав’язливі підозри, а острів, овіяний легендами про смерть, стає метафорою її розпадаючогося шлюбу. Архівні записи Марен — це не лише хроніка злочину. Вони розкривають, як тиша приморських скель приховувала біль жінки, змушеної мовчати. Жан, читаючи їх, усвідомлює: історія повторюється. Навіть її власні фотографії, що фіксують сліди минулого, стають дзеркалом, у якому вона бачить себе — заручницю почуттів, які не належать їй. Фільм не дає простих відповідей. Замість цього він балансує на межі між детективом і психологічною драмою, де кожен кадр — натяк на те, як минуле тисне на сучасність. Коли Жан наближається до розгадки старовинного вбивства, її власний світ тріскається, немов лід під вагою невимовленого.