Великий рейд

1945 рік. У таборі для військовополонених під Кабанатуаном виживання зводиться до лічильника секунд. Безжальний майор Нагаї готує нову розправу — після спалення в’язнів у Палавані його мета — знищити решту. Генерал Крюгер віддає наказ: рейнджери мають здійснити неможливе — пройти 30 миль через окуповану територію та звільнити полонених до початку наступу. Одночасно в Манілі медсестра Маргарет ризикує життям, передаючи ліки ув’язненим. Серед них — її чоловік, майор Гібсон, який намагається втримати табір від повного розпаду. Підпільна мережа тріщить по швах: японська поліція виходить на слід Маргарет. Її арешт, тортури та вірогідність зради стають випробуванням для всіх. Втеча у гори — єдиний шанс, але кожна година віддаляє надію на порятунок. Тим часом у Кабанатуані Гібсон виявляє сховище з продовольством, приховуваним охороною. Проте «пір» полонених перериває прибуття Нагаї — тепер бензин у бочках і підготовлені траншеї говорять про одне: масову страту. Рейнджери, об’єднавшись з філіппінськими партизанами, починають операцію. Нічний штурм табору — це вибух насиченості: снайпери, гранати, блискавичні атаки. Кожен постріл має значення: партизани тримають міст Кабу, відрізаючи японські підкріплення, тоді як основна група виводить в’язнів. Нагаї, вцілілий під обстрілом, відчайдушно атакує мінометами, але доля вже вирішена. Фільм не прикрашає реальність: Гібсон не доживає до свободи, Маргарет отримує порожній кейс замість зустрічі. Але саме деталі роблять історію потужною — безіменні солдати, що несуть на собі слабих, партизани, які гинуть під мостом, і холоднокровність тих, хто наважився на неможливе.