Наталі...

Катрін, дружина успішного бізнесмена Бернара, двадцять років будувала ілюзію ідеального шлюбу. Поки вона вибирала портьєри для вілли, він обирав коханок. Коли правда випливає назовні, Катрін замість сліз обирає холодну помсту: вона наймає Марлен, молоду стриптизерку, щоб та під виглядом таємничої Наталі звабила Бернара. Угода проста — кожна деталь його зради має стати відомою дружині. Марлен, перевтілена в Наталі, починає гру. Її зустрічі з Бернаром у готелі — це спектакль, де кожен жест, кожен поцілунок ретельно відрепитований для подальших звітів. Але чим детальніше Наталі описує Катрін тіло чоловіка, його звички в ліжку, тим більше їхні сесії нагадують діалог двох співучасниць, а не замовника та виконавиці. Катрін, спочатку жорстока режисерка цієї драми, поступово втрачає контроль: її запитання стають нав'язливими, а інтерес до Наталі — особистішим. Фільм — не про подружню зраду. Це експеримент з емоційною хімією, де ревнощі, цікавість та приховане бажання змішуються в небезпечний коктейль. Наталі, граючи роль коханки, відкриває в собі жорстокість, якої не очікувала. Катрін, спостерігаючи за їхніми зустрічами, розуміє, що більше не розрізняє образ чоловіка в оповідях Наталі та реального Бернара. Фінал залишає гіркуватий присмак. Бернар, ніколи не дізнавшись про гру, продовжує жити в ілюзії. Катрін, отримавши докази зради, розуміє: перемога над чоловіком коштувала їй власної ідентичності. А Наталі, зникнувши так само раптово, як і з’явилася, залишає лише порожнечу — нагадування, що іноді ігри з вогнем спалюють навіть тих, хто їх розпочав.