Темрява близько

У містечку, де страх росте як тінь, легенда про Матильду Діксон живе в шепоті підлітків. Її історія — це відьомський клубок з болю: колись добра «Зубна фея», що дарувала дітям монети за випалий зуб, вона перетворилася на примару після пожежі, що спотворила її обличчя. Нічні прогулянки в порцеляновій масці, звинувачення у викраденні дітей, несправедлива страва на дереві — все це стало кістяком міського фольклору. Та коли міщани знайшли порожню труну, фольклор ожив. Роками потому Кайл, хлопчина, який колись врятувався від привида, повертається до рідного міста. Він знає: Матильда не забула. Її призрак, немов крига, що тріщить у темряві, приходить до тих, хто насмілився побачити її обличчя. Смерть лунає тише за падіння дитячого зубика — вона встигає забрати жертву, перш ніж увімкнеться світло. Фільм не про монстра з-під ліжка. Це розповідь про колективну провину. Кожен ліхтар у місті — це не просто джерело світла, а спроба втечі від минулого. Кайл, носячи в собі травму дитинства, намагається розірвати ланцюг: він бореться не з привидом, а зі страхом, який перетворив місто на в’язня власних таємниць. Темрява тут — не відсутність світла, а стан душі. Матильда, спотворена вогнем і зневірою, стала втіленням болю, який не вміщується в рамки живих. Її месть — не сліпа лють, а холодна логіка: вона забирає дітей, як колись забрали її право на материнство.