Бенні і Джун

У провінційному містечку, де час пливе повільно, як патока, Бенні виконує роль якоря для своєї сестри Джун. Він — механік, що лагодить двигуни, але не вміє «налагоджувати» її світ. Джун, з її хистким розумом, що вибухає полум’ям непередбачуваних вчинків, живе в коконі братової опіки. Її дні — це вічні експерименти з вогнем, де кожен спалах відображає внутрішній хаос. Поява Сема, юнака з цирковим минулим і навичками пантоміми, руйнує цей крихкий баланс. Він не лікує — він танцює з її демонами, перетворюючи страхи на гримаси клоунади. Їхня любов — це діалог без слів: він ловить її в повітрі під час імпровізованих акробатичних трюків, вона ж малює його портрети, де кожен штрих — це шифр до її світу. Бенні спостерігає, як контроль вислизає з його рук. Його протест — не лише про захист сестри. Це страх втратити сенс існування, адже він вже не рятівник, а лише учасник чужої історії. Сем, з усією своєю незграбністю, стає дзеркалом, у якому Бенні бачить власну неповноцінність: він навчився гасити пожежі, але не розпалювати світло. Фільм не про хворобу чи кохання. Це есе про те, як турбота інколи стає кліткою. Джун, що колись тікала в полум’я, тепер вчить брата літати — буквально, на старій лавці, підвішеній до стелі. А Сем, з його фокусами з грінками, показує, що нормальність — це лише маска, яку всі ми носимо.