Підставна особа

У вирі корпоративних інтриг Нью-Йорка 1958 року білий комірець стає зброєю. Норвілл Барнс, випускник бізнес-школи з дипломом і наївністю, потрапляє в пастку великої гри. Після таємничої смерті власника Hudsucker Industries рада директорів, жадаючи контролю над компанією, обирає його маріонетковим президентом. Логіка проста: чим безглуздішим буде керівник, тим швидше акції впадуть, а вони — викуплять їх за копійки. Та Норвілл, не знаючи про підставу, витягує з кишені крейдяне коло — ескіз дитячого обруча. Ідея, спочатку сміховинна, перетворюється на національне божевілля. Обруч котиться по країні, а з ним — акції компанії до небес. Директори, що планували крах, тепер риють під ним яму: підкупи, підстави, викривлення фактів. Паралельно цинічна журналістка Емі, маскуючись під секретарку, риє в минулому Норвілла, шукаючи скандал, а знаходить незручну правду: геній може бути простодушним, а простак — винахідливішим за всіх. Фільм — кольорова карусель сатири, де жадібність б’ється з ідеалізмом. Кожен кадр стилізований під ретро-гламур: офіси з дерев’яними панелями, телефони-ротери, діалоги, гострі як лезо. Тут закони фізики слухняні поетиці: листи летять у повітрі, годинникова вежа стає ареною боротьби за життя, а доля компанії вирішується в останні секунди Нового року. Норвілл, що на початку схожий на карикатурного простофілю, через випробування набуває глибини. Його «дурні» ідеї виявляються прозрінням, а наївна віра в добро — єдиним щитим щитом проти цинізму. Навіть машина корпоративного пекла дає збій, коли стикається з людяністю.