Втеча з в'язниці

У холодних стінах в’язниці, де час здається застиглим, Френк Перрі відраховує дні довічного ув’язнення. Коли звістка про хворобу доньки стає останньою краплею, він вирішує втекти — не для порятунку власного життя, а заради шансу попрощатися. План, схожий на пазл із смертельними наслідками, потребує допомоги: до нього приєднуються Ленні, майстер підробок, Броуді, непередбачуваний бійник, та Вів, геній підземних тунелів. Кожен має власні причини тікати, але лише Френк знає справжню ціну свободи. Фільм майстерно перестрибує між двома реальностями — напруженим здійсненням втечі та спогадами про події, що призвели Френка за ґрати. Кожен крок у теперішньому розкриває шматочки минулого: конфлікти, провини, несподівані союзи. Підземні ходи, вентиляційні шахти, підкуплена охорона — кожен етап плану балансує на межі провалу, а довіра між злочинцями виявляється крихкішою за тюремні стіни. Режисер уникає голлівудської героїки, замість цього фокусуючись на психологічній грижі персонажів. Насильство тут не випадкове, а рутинне, як дихання. Свобода, яку вони шукають, вже отруєна тюремним досвідом: чи зможуть вони повернутися до життя, де кожен погляд — це звинувачення? Кульмінація — не вибух екшну, а тихе розкриття мотивів. Френк, що здавався холодним стратегом, виявляється в’язнем власних почуттів. Його втеча перетворюється на спробу виправити не лише долю доньки, а й власну душу. Але чи можна втекти від себе? Стрічка не дає простих відповідей. Вона — про те, як стіни навколо серця виявляються міцнішими за бетон, і про те, що іноді спокута коштує більше, ніж покарання.