За любов до гри

Спортивна камерна драма, де бейсбольний матч стає мікрокосмом життя, яке ось-ось зміниться назавжди. Біллі Чаппел, легендарний пітчер на порозі відставки, виходить на поле для останньої гри — і несподівано розуміє, що ця гра може стати ідеальною. Кожен кидок м’яча переплітається зі спогадами про кохану жінку, Джейн, яку він втратив через фанатичну відданість спорту. Фільм не про спорт — про тишу між ударами. У перервах між подачами Біллі, який завжди контролював гру, стикається з хаосом власних емоцій: від першої зустрічі з Джейн у лікарні до сварок, де її слова «Ти обираєш м’яч замість мене» звучать як вирок. Наприклад, сцена в готелі, де він дивиться на її голосові повідомлення, але не наважується подзвонити, розкриває його страх — залишитися ніким поза полем. Паралельно йде боротьба на майданчику: команда-аутсайдер, фанати, що скандують його ім’я, і тиск досягти «ідеальної гри» — 27 аута без помилок. Але справжній виклик не в цьому. Коли Джейн з’являється на трибуні, Біллі усвідомлює: його останній кидок має визначити не лише результат матчу, а й те, чи залишиться у нього щось, крізь що дихати. Режисер не романтизує жертви — він показує їхню ціну. Фінал відкритий: дощові хмари над стадіоном, трибуни, що висять у тиші, і рішення, яке Біллі має прийняти сам. Чи буде це прощальний кидок у славу гри, чи крок до Джейн? Навіть м’яч, що застигає в повітрі, не дає відповіді. Але, можливо, саме це й є головне — іноді любов вимагає відпустити і те, і інше.