Рядова Бенджамін

Гострокута комедія про те, як безтурботне життя набуває форми під армійським камуфляжем. Джуді Бенджамін, зіпсована матеріальними розкошами та втратою чоловіка, вирішує втекти від горя в армію — за рекламою, що обіцяє «курорти та пригоди». Замість цього її чекає плац, грубий сержант та накази, які змусять згадати про існування м’язів. Від першого ранкового підйому з криком «Світає, солдате!» Джуді розуміє: її новий світ — це не спа-зона, а випробувальний полігон для характеру. Фільм не про героїзм — про абсурд. Джуді, з її діамантовим перснем під формою, намагається пройти квест «вижити серед муштри», де кожен крок — це бійка з власною безпорадністю. Наприклад, сцена, де вона веде взвод через ліс, плутаючи карту з меню ресторану, стає символом її еволюції: з розбещеної леді в тих, хто сміється через сльози. Сержант Льюїс, який спочатку бачить у ній лише «помилку вербувальника», поступово розглядає залізну волю під гламурною оболонкою. Але армія — лише початок. Після базової підготовки Джуді потрапляє до елітного підрозділу, де її чекають шпигунські місії та саботаж від колег-чоловіків, які не готові до «солдатки на підборах». Наприклад, епізод з ночними навчаннями, де вона перетворює тактичні завдання на перформанс з елементами стендапу, розкриває головне: її зброя — не гвинтівка, а сміливість бути не ідеальною. Режисерка не ідеалізує армійське життя, але показує, як дисципліна стає каталізатором свободи. Фінал не про перемогу — про вибір. Джуді, здавалося б, знайшла себе у військовій системі, але коли їй пропонують «ідеальний контракт», вона усвідомлює: справжній подвиг — відмовитися від чужого сценарію. Чи повернеться вона до світу діамантів? Не важливо. Бо тепер вона вміє будувати міст між «хочу» і «можу».