Цеглинка до цеглинки

«Цеглинка до цеглинки» (2024) — анімаційний документальний колаж, де життя Фаррелла Уїльямса збирається, як конструктор Lego, з кольорів музики, ритмів успіху та тріщин власних демонів. Історія починається у Верджинія-Біч, де хлопчина з синестезією — здатністю бачити звуки кольорами — знаходить порятунок у мелодіях Стіві Вандера. Школа, де він боровся з навчанням, стає місцем зустрічі з майбутніми зірками: Чедом Х’юго, з яким вони створять продюсерський дует The Neptunes, Міссі Елліотт та Тімбалендом. Фільм не лінійна біографія — це мозаїка епізодів, які показують, як хлопець із житлового комплексу Atlantis перетворюється на архітектора хітів. Від співпраці з Jay-Z, який називає його «молодшим братом», до іконичного «Drop It Like It’s Hot» з Snoop Dogg, де сміх і «аерозоль 6+» стають паливою для творчості. Але за блиском сценічних успіхів ховаються пошуки себе: спроби створити модний бренд, розчарування від творчої кризи та відродження через хіт «Get Lucky» у співпраці з Daft Punk. Ключові моменти — це люди. Дружина Гелен, яка зупинила його серед вечірок, зізнавшись, що «має хлопця», а потім стала його опорою. Син Рокет, чия дитяча радість надихнула світовий хіт «Happy». І болюча свідомість соціальної відповідальності, що вилилася в антирасистський гімн «Alright» для Кендрика Ламара. Анімація грає форматами: Lego-фігурки змінюються документальними кадрами, абстрактні кольорові хвилі супроводжують розповідь про синестезію. Наприклад, сцена, де Фаррелл плаче в ефірі Опри Уінфрі, зібрана з пилчастих блоків — ніби його емоції вимагають нового конструктору. Фінал — не кінець, а нова збірка. Концерт, де він співає «Piece by Piece», стає маніфестом: життя можна перезбирати безкінечно, доки в тебе є кольори, ритм і люди, які вірять у твої цеглинки.