Татуювальник Аушвіцу

1942 рік. Лале, словацький єврей, потрапляє до Аушвіцу. Завдяки знанню мов його призначають татуювальником — він наносить номери на руки в’язням. Ця «привілегія» дає йому шанс вижити, але щодня змушує стикатися з моральною катуванням: він стає частиною машини, яка знищує його народ. Одного дня серед тисячі облич Лале бачить Гітелу. Її стриманість та воля зачаровують його. Між ними спалахує зв’язок, неможливий у світі, де кожен день може стати останнім. Їхні зустрічі — пошепки під вартою, листочки, передані через підпільників, — це акти бунту проти системи, що прагне позбавити людей гідності. Лале ризикує життям, щоб дістати для Гітели їжу чи ліки, але кожен жест доброти може видати їх обох. Навіть у пеклі він знаходить способи допомагати іншим в’язням, але ціна за спротив постійно зростає. Серіал не прикрашає жахів табору: голод, смерть і звірства нацистів показані без притуплення. Але через всю історію, як нитку, проходить тема любові, яка не зламалася під тиском нелюдських умов. Лале та Гітеля — доказ того, що навіть у безодні зла можна знайти силу для співчуття та надії. Після війни їхній шлях не стає легшим: минуле переслідує, а виживання потребує нових жертв. Ця історія — екранізація реальних подій, заснована на спогадах Людовита Айзенберга. Вона не про героїзм, а про вибір, який робить людина, коли героїзм неможливий. Про те, як залишитися людиною, коли навколо — лише нелюдськість.