Центуріон

Центуріон Квінт Дій везе групу римських солдат через ворожі землі піктів після знищення свого легіону. Їхня мета — дістатися до кордонів імперії, але переслідування ватажниці Ейти перетворює відступ на криваву мисливську гру. Пікти, знаючи кожен слід у лісах і горах, відрізають шляхи втечі, знищуючи солдатів одного за одним. Війна тут позбавлена величі: це боротьба з голодом, холодом та страхом, де наступна сутичка може стати останньою. Квінт, який колись шукав слави, усвідомлює марність завоювань. Ейта, лідерка піктів, не лише ворог — вона символ волі народу, що відмовляється згинатися під Римом. Її тактика — партизанська війна: раптові напади з тіні скель, отруєні стріли, психологічний тиск. Римські солдати, звиклі до строю та дисципліни, ламаються під вагою страху. Навіть вірність імперії розпадається: чи варта чужа земля таких жертв? Сутички жорстокі й без героїзму. Мечі ріжуть м’ясо, а не блищать у променях сонця. Кожен вбитий пікт чи римлянин — не перемога, а лише черговий крок до спільного прірви. Довіра між солдатами руйнується: підозри та зрада стають зброєю, не менш небезпечною, ніж списами ворогів. Фінал — останній бій біля римського форту. Квінт стикається з Ейтою у двобої, де перемагає не сила, а воля жити. Він тікає, але свобода не приносить миру. Герой залишається сам із питанням: чи вартували жертви завойованої землі, яку імперія все одно втратить? Фільм не дає відповіді — лише наповнює екран холодом Британії, де навіть переможці програвають.