Непрохані гості

В центрі подій опиняється хлопчик Хуан, йому вісім. Він живе в Мадриді з батьками і починає бачити дивні речі. Спочатку думає, що це сон, але щоночі в кімнаті щось стоїть. Темна фігура без обличчя. Вона дивиться. Хуан боїться, розповідає мамі, а вона каже, що це просто фантазії. Але хлопець упевнений — воно справжнє. Паралельно в Англії дівчинка Міа теж бачить ту саму фігуру. Кожної ночі вона спочатку стоїть, а потім наближається, але завжди мовчить. Мію охоплює паніка, але батько не вірить їй і каже, що це просто дитячі нічни фантазіі. Потім у будинку починає творитись щось дивне. Ті самі кроки, ті самі тіні. Дівчинка перестає спати.

У Мадриді Хуан більше не хоче залишатись на самоті. Він лягає спати вдень, бо боїться ночі. У домі починає зникати світло, речі переміщуються, на стінах з’являються сліди. Мати вже теж не може пояснити, що відбувається. В Англії ситуація погіршується — батько Мії бачить, як щось рухається по дому, але не може це зловити. Стає ясно: те, що приходить до дітей, однакове. Воно з’являється там, де діти слабкі або самотні. І ніхто не знає, як його зупинити. Дорослі нарешті починають вірити, але вже пізно. Істота впритул. Її не можна вбити, вона не з нашого світу. Вона приходить уночі, і якщо дитина не впорається зі страхом — забирає її.