За межею

Наукова зухвалість стає прокляттям, коли доктор Преторіус запускає «резонатор» — пристрій, що активує третє око, приховане в людському мозку. Цей орган, за його теорією, відкриває двері до паралельного виміру, який існує поруч, невидимий звичайним зором. Та експеримент виходить з-під контролю: замість відповідей на питання всесвіту, вчені пробуджують істот, для яких людська плот — ласощі. Перші спостереження схожі на галюцинації — тіні, що ковзають повітрям, відтінки кольорів поза спектром. Але скоро фантоми набувають форми. Слизькі щупальця, кістляві пащі, істоти, що рухаються немов рідина — це не просто спостерігачі. Вони реаґують. Голодно.

Дослідники опиняються в пастці між світами. Кожне вмикання резонатора затягує їх глибше у вимір, де фізичні закони — лише порада. Третє око, колі ключ до знань, тепер катує: воно відкриває не лише видимість чудовиськ, а й їхню присутність у кожному кутку реальності. Навіть тіла експериментаторів починають змінюватись — м’язи пульсують, шкіра лущиться, розкриваючи щось... інше. Спроби вимкнути пристрій приводять до жахіть: істоти не збираються повертатися у непізнане. Вони прослизають у наш світ, знаючи слабкі місця — страх, больові рецептори, саму плот. Преторіус, захоплений відкриттям, втрачає зв’язок із людяністю, тоді як його команда намагається вижити. Та чи можна втекти від того, що вже всередині?