Полум'яне небо

Група друзів, що мріяла про ідилію біля Балтійського моря, замість шелесту хвиль почула тріск вогню. Їхній будинок-утопія, де мали народитись нові мрії, опинився в кільці полум’я. Але справжній жар іде не з лісу — він тліє між ними. Головний герой, занурений у кар’єрні плани, привіз із собою не лише валізу, а й груз обов’язків. Його зустріч із колишнім колегою мала стати кроком до успіху, але перетворилася на фон для хаосу. Незвані гості — не випадкові перехожі. Вони — дзеркала, що відображають страх героя втратити контроль. Кожен діалог, кожна сутичка з незнайомцями — це іскра, здатна розпалити вогонь конфлікту.

Природа тут не лише декорація. Вона — активний учасник: дим затьмарює обрій, попіл осідає на совісті, а полум’я, немов насмішка, підкреслює марність спроб утекти від себе. Герої стикаються не лише з пожежею, а й з тим, що давно приховували: ревнощі, амбіції, нерозказані історії. Відпочинок перетворюється на гру на виживання, де правила пишуться під виття вітру. Режисура грає з контрастами: яскраві спалахи на тлі сизого диму, тиша перед бурею, що лунає криком чайок. Музика мінімалістична — це звуки вогню, тріск гілок, важке дихання. Навіть кольори фільму — від холодного блакитного моря до багряних відблисків — підкреслюють розкол між спокоєм і катастрофою.