Із Неаполя з любов'ю

Чіро — хлопчик з Неаполя, йому одинадцять. Після смерті батька він поводиться інакше. Мама починає хвилюватися, бо не розуміє, що з ним відбувається. Вона веде сина до шкільного психолога. Психолога звати Томмазо, він спокійний, трохи сором’язливий, живе сам. Вони починають спілкуватися. Чіро не одразу відкривається, але поступово стає зрозуміло: справа не лише в втраті батька. У Чіро з’явилась симпатія до однокласниці. Він сам не знає, що з цим робити. Томмазо пробує йому допомогти. Вони розмовляють, обговорюють ситуації зі школи, вигадують, як краще поводитися з дівчиною.

Тим часом Томмазо сам звертає увагу на маму Чіро — Дебору. Вона енергійна, пряма, завжди говорить, що думає. Їм складно порозумітись, але спілкування між ними триває. Чіро помічає, що психологу подобається його мама. Вони обмінюються ідеями: як наблизитись до Людовіки і як Томмазо може спробувати знайти спільну мову з Деборою. Кожен з них має свою мету, але починають діяти разом. Усе відбувається просто — школа, вулиці, розмови. Чіро хоче зробити перший крок. Томмазо не знає, як почати розмову. І кожен шукає момент, щоб сказати щось важливе.