Людина майбутнього

Еду Гемслеру давно за шістдесят, він веде життя самотнього пенсіонера і вірить у наступ швидкого кінця світу. Ед одержимий ідеєю приготування до апокаліпсису і тому облаштовує у дворі надійний притулок, не шкодуючи грошей на поповнення запасів. Незважаючи на старечі чудасії, серце Еда виявляється досить молодим для нового кохання. Якось у магазині він зустрічає свою ровесницю Ронні і закохується, як юнак. Здається, що в них немає нічого спільного, крім самотності, але їхнє знайомство отримує продовження. У Ронні своя травма — вона втратила дочку, заради якої жила. Завдяки Еду вона виривається із пастки спогадів і, у свою чергу, допомагає йому звільнитися від страху перед майбутнім.