13 причин чому

афігєнний серіал) актуальна тематика булінгу і знято круто)
рекомендую

На жаль, попри шалену популярність, серіал просуває доволі хибні месседжи і гламуризує самогубство. Далі 1-го сезону не рекомендую дивитись. Але навіть перший сезон написаний поганенько і є надто вилощеним у спробі показати серйозні проблеми суспільства. Випадок, що спричинив подальші події у житті школярки, які підштовхнули її до рішення обірвати власне життя є абсолютно нереалістичним і навіть сміховинним, беручи до уваги сексуальну розкутість сучасних підлітків, тим паче американських. Ба навіть якщо опустити цю сюжетну невідповідність та загальну непослідовність дій персонажки, у неї було купа шансів розказати що сталося та достукатися до людей. Натомість вона не тільки відштовхує та обвинувачує усіх довкола, (навіть тих, хто були прихильні до неї і пропонували підтримку), а ще й перебуваючи нібито у депресивному стані, готує детальний план здійснення своєї помсти.

"купа шансів попросити про підтримку" - головне щоб в реальному житті не пішли до вас бо ваш коментар, приклад того, чому люди не просять допомогу, очікуючи на байдужість чи жорстокість. сценарій це одне питання, але в тому то і справа, що люди(не тількі підлітки, в кінці кінців, які ще тільки формують особистість), які на грані, відчувають себе не почутими, проігнорованими. це підтверджується 1-2 випадками і цього достатньо разом з іншими факторами, щоб відчувати себе ізольованими. ДРУГЕ. "нібито у депресивному стані" - ніколи не варто обезцінювати стан людей. ви считуєте у персонажки депресивні ознаки і все одно закидаєте їй, що вона не так поводилась. депресія - це коли вже до емоційного стану підтягується гормональний стан - відбувається постійниц брак гормонів "щастя". в цьому стані навіть самі прекрасні події не будуть відчуватися такими. У випадку геройки вона декілька років плавно скатується в безвихідь на фоні відчуття невидимості вдома з батьками - у неї немає ґрунту. вона здобуває друзів і втрачає - знову немає ґрунту. також одна справа мати один травматичний досвід і боротися з ним. або впасти в апатію, але з часмо почати боротися за своє нормальне життясамопочуття. але коли людина не справляється роками, ще й стає гірше - звісно треба допомога. також люди "легко" справляються саме за наявності такої допомогипідтримки таабо нормальної атмосфери вдома та нормальних стосунках, які дають відчуття БАЗОВОЇ БЕЗПЕКИ.

кожну людину життя може довести до самогубства. і для кожного це набір суб'єктивних обставин і подій, які і самому можуть здаватися не значними. "от чому всі живуть це життя, а я не можу", "чому я не можу подолати цю "дрібницю, що я за лузер". мене дуже жахає ваш коментар. іноді здається, що гламуризацією самогубства називають саму згадку самогубства.
це можна розбирати годинами, але ніхто і НІКОЛИ не обезцінюйте страждання інших, якби ви їх не розуміли!

найкраще, якщо ви знаєте людину СКАЗАТИ " я не знаю чому тобі так погано, але мені шкода, що ти це відчуваєш".

також пригнічений стан ПАРАЛІЗУЄ. як і депресія або апатія. незрілість паралізує моментами багатьох героїв серіалу, це постійно прослідковується. і в кінці кіннців, бо у стресових ситуаціях наша психіка має тільк три реакції: бийбіжизавмри.

Це ж насправді дуже страшно, коли є одночасно тривожні дзвіночки, але в той же час вони вкладаються в поширену поведінку підлітків - тому і лишаються непоміченими. так і атмосфера вдома у Ханни - нічого особливого, далеко не найгірша, сім'я у неї хороша, але вдома вона почувається невидимою. не відчуває через це базової безпеки. що, звісно, відіграє в побальшому величезну роль. можна сказати, що мільйони підлітків мають гірший досвід і в дома у них є насилля, але Стражданням чи Горю чи Щастю не можна дати бали і виставити шкалу типу "ось з цим дуже важко, але можна жити. а ось бордова шкала небезпеки - ризик суїциду". немає безглуздих страждань, якщо щось завдає вам болю(особливо постійно) - НЕ ОБЕЗЦІНЮЙТЕ та не ігноруйте, шлях один - прожити, розібрати, погорювати і так далі, заручившись підтримкою, яка не є слабкість, а є потребою кожної людини.

Я плюсую ваш коментар. Депресія - це коли водночас хочеш аби тобі дали спокій і кричуще прагнеш виговоритись. Ми можемо довго розбирати сюжетні перипетії, і на моє запитання, чому героїня, яка спочатку представлена відкритою, саркастичною та притомною людиною, поводить себе суперечливим чином, дозволяючи дрібничці перетворитися на снігову кулю особистих проблем і кажучи одне, вона насправді має на увазі протилежне (на аудіозаписах), Ви відповісте мені, що так роблять усі несформовані індивіди? Що ж можливо це частково і правда. Але річ у тім, що дуже непросто співчувати людині, яка хоче змусити усіх відчувати провину за те над чим вони контролю не мали. Не можна зображати суїцид як дієвий вид помсти. Не можна звинувачувати людей у власній смерті. Це завжди особистий вибір. Цим вона може спонукати цих же людей вкоротити й собі віку.