Банші Інішерина

Війна завжди активує темні сили. Хоча людям властиво робити боляче ближньому, ранячи в тому числі себе, і без того, аби Банші, як провісниця смерті, являлася між ними. Єдине, що можна зробити - втекти з острова.

Фільм складний, оскільки не до кінця зрозуміла мотивацію персонажів.
Можливо, ця картина про втрачені можливості та страх людей щось пробувати нове. З іншої сторони, тут відкривають і інші питання.
Гадаю, фільм вартий уваги, але він максимально неординарний

довго думав. гадаю, факт того що довго задумуєшся після перегляду - найкраща оцінка. не знаю чи це шедевр на всі часи, але однозначно найнетривіальніша картина що я бачив за останні роки.

[s]1) чому Доерті впадає в ці філософські міркування та чому в підсумку він зробив висновок, що треба розійтись із Падрейком? бо вони разом тусувались і бухали, а пожилий Доерті чомусь впав у депресію від недостатку самореалізації? і виходить, Падрейк асоціююється із провалами у житті.
2) Падрейк - нікчема? протягом всього фільму ніби намагаються показати як його всі зневажають і просто висміюють. ніби доводячи що Доерті правильно зробив, коли вирішив кинути друга. але чому? звичайний сільський чоловік, дуже наївний, але це є наслідком того як він жив. та й відверто, за мірками села в якому вони жили Падрейк не був жебраком або біднотою. працював, заробляв, по своєму вмів жити і насолоджуватись життям.

3) сестра Падрейка. здається, взагалі нереалістичний персонаж для таких умов. коли вона таки поїхала, я ніби побачив що все стало на свої місця і зникли запитання типу: чому вона все ще живе біля брата, чим вона йому допомагає?

4) локація. скільки взагалі у світі таких місць, де люди живуть ніби у вакуумі? - багато думаю, просто тут воно запаковано дуже класно. а в цій атмосфері "варіння у власному соку" відбуваються абсолютно сюрреалістичні події.

5) чому Догерті різав собі пальці. частово маю відповідь на це питання. це ніби мотивація для самого себе: якщо не візьмешся за музику, а продовжиш тусуватись - то не треба 2 руки щоб тримати склянку пива. а взагалі, пальці - це символ. не зрозумів поки чого саме: чи то втрачених можливостей, чи то якоїсь жертовності. але, герой легко відрізав собі пальці. тому: або він настільки відчайдушно хотів самореалізуватись, що вже було байдуже, або він і сам розумів що вже нічого не вдасться, а тому ніби перекидав вину за це на друга.[/s]

і таких запитань ще сила-силенна. чи то я допридумую сенси там, де їх немає, чи то фільм дійсно геніальний. у будь-якому разі, не соромно сказати що це сильно, не соромно нахвалювати цю картину.

Який же висновок можна зробити після перегляду? Напевне, що довготривале перебування на малонаселеному острові шкідливе для здорового глузду. За можливості необхідно уникати цього.

Дуже рідкісне атмосферне кіно. Незбагнене на межі безглуздості.