Джуд

Є фільми, які забуваються відразу після перегляду, є такі, що довго ''тримають'' - їх можна переглядати, звертаючи увагу на деталі, а є такі, що заставляють думати ''навколо''. Цей саме такий. Що може зробити оточення навіть із сильними людьми, як суспільство може приректи на нещастя.
Люди безжальні, особливо в патріархальному суспільстві.
Дивитися, бо фільм добрий.

Дивіться фільм! Не гортайте, побачивши дату випуску. У даній кінострічці все настільки доладно - костюми, зачіски, антураж, британська плинна музика, - що її майже 30-річна давність не відчувається за сюжетом.
Сам сюжет плинний.
І драматичний.
Під кінець він може навіть шокувати. І ось ти дивишся цю історію, передчуваючи, що фінал має бути неодмінно гарним, бо це ж кіно, мелодрама, зіткана з романтики та віри в перемогу почуттів! Але на фіналі розумієш, що саме таким і могло б бути завершення історії в реальному світі...
І цим фільм залишає глибокий слід, затримує кліпову свідомість на роздумах про певний фаталізм нашого життя, на тому, як нас змінюють чи ламають випробування.
У фільмі - відкритий фінал і глядач має право "додивитись" історію так, як хоче для себе сам.

Реально фільм спонукає до роздумів… дозволяє побачити справжні почуття, а також показує істинну цінність кохання та життя взагалі. Хоча й події неочікуванно драматичні, але реалістичні. Акторська гра неперевершена.